часом ти, випередивши
Миттєвої спалахом місяці,
Те саме пожежам хащ і нив,
Коли краю безлесой;
Дихай в прийдешнє, смикати
І пали його залиже
Воно душею твоєю, як степ
Пожежі швидкої рідину.
І від тебе по самий труну
З долі твоїй передодня,
днів, Немов стадо антилоп,
У переляку топчуть прерії.
