Недотрога, тихоня в побуті,
Ти зараз вся вогонь, вся горенье.
Дай замкну я твою красу
У темному теремі віршики.
подивися, як перетворена
Вогневої шкіркою абажура
Житло-буд, край стіни, край вікна,
Наші тіні і наші фігури.
Ти з ногами сидиш на тахті,
Під себе їх підібгавши по-турецьки.
Все одно, світ, в темряві,
Ти завжди говориш по-дитячому.
замріявшись, ти ніжешь на шнур
Жменя на плаття скотилися намистин.
Занадто сумний вигляд, надто
Розмова твій прямий невигадливий.
Пішло слово любов, ти права.
Я придумаю кличку іншу.
Для тебе я весь світ, усі слова,
Якщо хочеш, перейменують.
Хіба похмурий твій вигляд передасть
Почуттів твоїх Рудоносність поклад,
Серця таємно світиться пласт?
Ну так що ж очі ти печаль?
